Dépression : cas, symptômes, traitement (14.02.2014)

Що таке клінічна депресія насправді, як вона виглядає з боку та зсередини? Коли потрібно звертатися за допомогою? Про це і не тільки розповідає американський психолог Джозеф Карвер у своїй статті, яку я переклала для тих, хто не читає оригінал. На простому прикладі з автомобілем Джозеф зрозуміло пояснює складну хімію мозку.

Джозеф М. Карвер, практикуючий психолог, Портсмут, Огайо
Переклад: Марина Фатєєва

Депресія, мабуть, є найпоширенішою з проблем психічного здоров'я, і так чи інакше з нею стикається кожен четвертий дорослий. Депресія - це проблеми з настроєм, почуття суму, пригніченості, туги або апатії. Поки присутній депресивний настрій, також присутній симптом, що впливає на нейрохімічні аспекти депресії або "хімію мозку", коли людина у депресії має труднощі з концентрацією та увагою, втратою енергії, підвищеною тривогою, розладами апетиту/сну та іншими фізичними проявами. Коли діагноз встановлено, під час депресії людина демонструє щонайменше п'ять із таких симптомів:

  • Депресивний настрій більшу частину дня або щодня;
  • Помітне зменшення інтересу до всіх або більшості видів діяльності;
  • Значна втрата ваги або апетиту;
  • Безсоння або надмірний сон;
  • Психомоторне збудження або загальмованість (невгамовність);
  • Низький рівень енергії або хронічна втома;
  • Відчуття неповноцінності, втрати самоповаги та/або самоосуд;
  • Зниження уваги, концентрації або здатності чітко мислити;
  • Повторювані думки про смерть або самогубство, бажання померти.

Причини депресії:

У депресії може бути багато причин, але найчастіше зустрічаються дві ситуації:

Раптова серйозна втрата.
Ситуація, коли людина стикається з абсолютно несподіваною серйозною втратою. Це може бути смерть близької людини, втрата роботи, дружби, інше горе. У такому випадку клієнт чітко усвідомлює, що саме викликає депресивний настрій.

Високий рівень стресу протягом тривалого часу.
У такій ситуації клієнт перебуває в депресії, але не може "вказати пальцем" на причину, стан "Я в депресії, але не знаю чому". Уявіть, що ви прокручуєте відеозапис свого життя за останні 18 місяців. Подивіться, в яких стресових ситуаціях ви були, скільки було відповідальності, тиску, суперечок. У клінічній практиці цей вид депресії зустрічається частіше, ніж раптова втрата. Ця депресія підкрадається до вас поступово. Коли це трапляється, пацієнт зазвичай каже щось на кшталт: "Не знаю, що не так!" або "Я не знаю, що відчуваю", "Мої почуття наче оніміли".

Хімія мозку та депресія:
Людський мозок діє подібно до машини, яка працює на рідинах, що називаються нейротрансмітерами. Як у вашому автомобілі є гальмівна рідина, антифриз, олія, так і ваш мозок працює на нейротрансмітерах. Деякі з них дають енергію, наприклад, ті, що пов'язані з адреналіном, деякі контролюють рухи тіла ("дофамін" як приклад), а деякі контролюють настрій.

Нейротрансмітер, який часто асоціюється з депресією, називається серотонін. Серотонін - це "олія" для мозку, досить повільно діючий нейротрансмітер, що впливає на сон, апетит, енергію та настрій. Використовуючи приклад з автомобілем, уявіть, що ви їдете трасою на великій швидкості на довгу відстань, двигун довго розігрітий, і, очевидно, використовуватиметься більше олії. Поки ми заправляємо автомобіль паливом, він їде. Тепер уявімо, що під час нашої подорожі, використавши літр олії, ми доливаємо півлітра. До моменту приїзду нам не вистачатиме кількох літрів, і двигун буде перегрітий.

Коли стрес триває довго, мозок збільшує споживання своєї олії, серотоніну. До чого це призводить - мозок спалює більше серотоніну, ніж може відновити! І як результат, після багатомісячного стресу, мозок використовує серотонін швидше, ніж може виробляти і замінювати. Нейрохімічний рівень серотоніну падає, і настає депресія.

Ви зрозумієте, що рівень серотоніну низький (і депресія вже тут) за такими симптомами:

  1. Більшість людей у депресії стикаються з раннім пробудженням, зазвичай близько 4-ї ранку (фермери не рахуються). Серотонін, як ви бачите, контролює цикли сну.

  2. Спад концентрації та уваги. У цьому стані в студентів і школярів знижується успішність. Ви починаєте класти в холодильник дивні предмети (офісний рекорд - куля для боулінгу!), забуваєте, навіщо прийшли до овочевого магазину, стаєте дуже забудькуватими та неуважними як на роботі, так і вдома.

  3. Фізично ви втрачаєте енергію. Ви можете спати десять годин і прокидатися смертельно втомленими. Ви кричите через дрібниці, наприклад, через краплю на капелюсі, ведучи машину, готуючи їжу або сидячи на роботі.

  4. Сексуальний інтерес, апетит, взагалі будь-який інтерес швидко знижується. Ви перестаєте відповідати на телефонні дзвінки, відвідувати друзів і родичів, «щільно зашторюєте вікна».

  5. Найнебезпечніше - це прискорене мислення. Думки носяться зі швидкістю 300 км/год. Люди у депресії зазвичай кажуть: «Я не можу зупинити свої думки!» Щойно ви прокидаєтеся вранці, думки знову з'являються. Ваш мозок працює проти вас. Він витягає з пам'яті всі погані спогади, які тільки може знайти: дитячі образи, зруйновані стосунки - усе, що змушує вас відчувати себе погано, особливо винуватими. Власні думки пригнічують вас.

  6. Оскільки мислення прискорене, з'являється «сміттєвоз». Поки мозок пригнічує вас минулим, він створює нові ідеї та думки для мук. У кожному випадку депресії, якщо вона триває досить довго, з'являється «сміттєвоз» із подібними «сміттєвими» думками. Ось вони:

  • Ти тягар для родини/друзів;
  • Ти підвів/розчарував сім'ю;
  • Нікому насправді немає до тебе діла;
  • Хтось інший краще виростить дітей;
  • Сім'ї буде краще без тебе;
  • Твоєму партнеру буде краще без тебе;
  • Ти сходиш з розуму і надії немає;
  • Було б краще, якби тебе не було;
  • Краще б ти помер;
  • Тобі, мабуть, краще накласти на себе руки.

Коли ви в депресії, ви вже знайомі зі «сміттєвозом». Майже неможливо пояснити цю частину, а також високу швидкість думок тому, хто ніколи не був у важкій депресії. Якщо депресію не лікувати, постійний потік сміття повністю руйнує вашу самооцінку. Як би ви не намагалися, контролювати цей процес неможливо.

  1. Як частина «сміттєвоза», мозок намагатиметься створити вам максимальний дискомфорт. Ви можете бути переповнені думками про насильство (спрямоване проти себе чи інших), відчувати, що вас відкинув бог, або вважати, що ви заслуговуєте на такі умови з певних причин. Ваш «сміттєвоз» також скаже вам, що, якщо ви звернетеся по професійну допомогу (до терапевта, психолога, психіатра), вам доведеться постійно ходити на сеанси.

  2. У депресії ваш мозок починає прокручувати ментальну «відеоплівку» найжахливіших поразок. Якщо ви у шлюбі, фільм програє день за днем найгірші події. Якщо у депресії дитина або молода людина, вона раптом опиняється поглинутою думками про виховання, про те, що найкращі кросівки купили іншій, улюбленій дитині, про машину, яку їй не подарували... Часті або постійні думки і занепокоєння минулими проблемами - поширений симптом депресії.

Коротко кажучи, депресія - це нейрохімічна реакція на сильний і тривалий стрес, що виникає раптово або ж підкрадається протягом багатьох місяців. Терапія цього «темного хмари» набагато легша, ніж ви думаєте.

Сучасна терапія депресії:

Терапія депресії часто складається з двох програм: одна використовує антидепресанти, інша виправляє шкоду, завдану місяцями «сміттєвих» думок. Сучасні дослідження підтверджують, що найкращого ефекту досягає використання обох методик.

Медикаментозне лікування: Ви пам'ятаєте з прикладу з автомобілем про серйозну нестачу олії після довгої їзди з перегрітим двигуном. Депресію лікують медикаментозно подібним чином - ми доливаємо олії, поки рівень олії (у нашому випадку серотоніну) не досягне норми. Під час депресії ми використовуємо антидепресанти, щоб «долити» олії в мозок, здебільшого серотонін. Лікування антидепресантами повільно підвищує рівень серотоніну в мозку. Прозак, Золофт та новітній Паксил - це антидепресанти, спеціально створені для цієї мети. Вони формують окремий клас антидепресантів (SSRI).

Як і в автомобілі, щойно рівень «олії» підвищується, симптоми слабшають. У більшості випадків прийому антидепресантів потрібно від чотирьох до шести тижнів, щоб рівень серотоніну зріс, хоча поліпшення ви помітите вже після першого тижня. Лікування антидепресантами, такими як SSRI, часто зупиняє «сміттєвоз» через п'ять - десять днів.

Психотерапія: Психологи та психотерапевти працюють із вами, щоб «полагодити» шкоду, заподіяну «сміттєвозом». Вони допомагають усунути те, чим ваш мозок вас мучив останні місяці. Багато людей думають, що похід до психолога чи психотерапевта - це лежання на кушетці й розповідання про дитячі травми - дурниці! Сучасні психологи добре розуміються не тільки на хімії мозку, але й на тому, як відновити мислення та відбудувати вашу впевненість. Поєднання медикаментозного лікування та психотерапії дуже ефективне.

Зазвичай успішна терапія важкої депресії включає медикаменти та психотерапію. У такому разі спочатку повертається нормальний сон, сповільнюється швидкість появи думок, «сміттєвоз» їде геть.

Деякі загальні роздуми про депресію:

  1. Депресія - найпоширеніша проблема, з якою стикаються сучасні психологи та психіатри. У більшості випадків госпіталізація не потрібна, якщо немає нав'язливих суїцидальних думок.

  2. Якщо ви у депресії, мозок заповнений ментальним сміттям - будьте до цього готові! У цей період краще не приймати важливих рішень, що змінюють життя, і почекати, поки «сміттєвоз» не поїде.

  3. Депресію вивчали фізіологи, психологи, психіатри... Прислухайтеся до порад спеціалістів, а не до сусідів чи родичів. Якщо вам призначили ліки, а вони кажуть: «Не приймай це», пам'ятайте: за цими людьми не їде «сміттєвоз» на швидкості 200 км/год! Дотримуйтеся порад професіоналів. Депресія - це хімічна проблема, а не пов'язана з демонічними силами, шкідливими харчовими звичками, молодим місяцем тощо.

  4. Можуть виникати інші симптоми, такі як сильна тривога, надмірне збудження (безперервне ходіння, повна відсутність сну тощо). Це означає, що втрутилася інша нейрохімія. У такому разі психіатр підбере ліки, які підходять для депресії та збудження.

  5. Коли ви у депресії, люди, які вас люблять, можуть стати справжньою занозою. Вони постійно «чіпляються» до вас, намагаються підбадьорити, дають поради («візьми себе в руки» чи «припини» - найпоширеніші) й намагаються бути поруч. Діти йдуть слідом за матір'ю, яка перебуває у депресії, майже «охороняючи» її. Будьте готові до цього.

  6. Пам'ятайте, що ваша пам'ять шукатиме погані спогади, витягаючи старі образи, щоб мучити вас. Будьте готові пережити старі образи, почуття провини, сорому, тривоги. Ваш мозок може постійно програвати «плівку» найжахливіших поразок у вашому житті. Ви почуватиметеся винуватими за речі, які зробили в дитинстві, або за помилки, що сталися десятиліття тому. Поки депресія з вами, ви житимете в минулому. Цікаво, що коли рівень серотоніну підвищиться, «минуле» знову стане просто спогадами, а не джерелом мук.

  7. Оскільки ваш мозок пригнічує вас, ви можете «зачинити» жахливі думки. Ви можете відчувати, що у вас смертельна хвороба, можете бути поглинуті думками про зброю, злі думки і т.д. Часто люди відчувають, що якимось чином «заражені» злочинними думками і бояться передати це своїм близьким. Один чоловік привів свою дружину до терапевта після того, як вона почала готувати сніданок у хірургічній масці й гумових рукавичках!

В інших депресивних ситуаціях люди стають одержимими іншими речами, майже завжди «необраним шляхом». Часто буває так, що під час кризи середнього віку суворий бізнесмен раптом хоче мотоцикл Harley та татуювання, а інший починає думати про стару любов. Майже у всіх подібних ситуаціях людина діє не так, як зазвичай.

  1. Усі люди в депресії шукають шляхи втечі від реальності. Поширені методи - вживання алкоголю, наркотиків, випадкові стосунки, зміна роботи тощо. Багато хороших шлюбів розпадаються, коли партнер у депресії каже: «Мені потрібно більше простору», «Я маю піти, щоб знайти себе». Такі втечі не спрацьовують. Подібні методи лише ускладнюють депресію і відновлення. Найкращий вихід - не приймати рішень про зміни, просто звернутися до фахівця.

  2. Більшість людей сприймають ліки, що впливають на емоції, як «таблетки від нервів». Це далеко не так. У психіатрів є медикаменти для сильної тривоги/збудження (Валіум, Ативан, Занакс) і для депресії (Елавіл, Прозак, Золофт, Синекван). Кожен препарат розроблений для конкретного стану, і багато хто робить серйозну помилку, приймаючи заспокійливі препарати від тривоги, думаючи, що вони лікують депресію - це помилка! Ви заспокоїтесь, але залишитесь у депресії. Це як випити шість пляшок пива зі зламаною рукою - біль пом'якшиться, але рука залишиться зламаною. Найкращий препарат для вас підбере психіатр.

  3. Якщо вам призначили лікування, не чекайте негайного одужання. Прийом антидепресантів - це приблизно як заливати олію в двигун по 100 грамів щодня. Продовжуючи прийом ліків, ваш настрій поступово покращуватиметься, оскільки рівень серотоніну в мозку збільшується. У депресії кожен день жахливий і сповнений ментального сміття. Продовжуючи приймати ліки, у вас буде один поганий, а потім один хороший день. Коли рівень серотоніну підвищиться, у вас може бути погане ранок, а потім три хороших дні. Коротко кажучи, це буде чергування поганих і хороших днів, доки зрештою хороші дні з рутинними труднощами не стануть нормою. Абсолютно щасливих людей немає. Постійно щасливі люди перебувають у лікувальних закладах, оскільки це ненормально. «Норма» - це гарний настрій із нормальними реакціями на стреси щоденного життя.

  4. Обираючи терапевта чи консультанта, пам'ятайте, що всі дуже різні - різні особистості, стилі, підходи до клієнта. Обирайте того, хто підходить вам за стилем і чиї слова мають сенс. Якщо хтось каже: «Я не вірю у ліки» - тікайте звідти. Такий спеціаліст відстає на десятиліття від сучасних підходів. Іноді доводиться пошукати фахівця, який підходитиме саме вам.

Хочу застерегти, що багато недосвідчених фахівців з невеликим досвідом можуть не помітити, що ви у депресії. Ви можете прийти до психолога, щоб розібратися з чимось із дитинства, що сталося 20 років тому. Ви можете ввести в оману сімейного лікаря численними скаргами, тому що, коли серотонін знижений, всі системи організму здаються збитими з ладу. Досвідчений психолог запитає вас не тільки про ваше життя та виховання, але й про фізичні аспекти - сон, сексуальний інтерес, концентрацію та інші індикатори стресу чи зниженого рівня серотоніну. Недосвідчений психолог може зосередитися на «сміттєвих думках» і не побачити ширшу картину, що вказує на депресію. Якщо у вас клінічна депресія, щотижневі обговорення вашого минулого, як підказує «сміттєвоз», лише продовжать і, можливо, погіршать вашу депресію. Якщо сумніваєтесь, проконсультуйтеся з лікарем, оскільки більшість лікарів здатні розпізнати депресію зі зниженим серотоніном. Якщо ви вважаєте, що депресія є частиною проблеми, попросіть лікаря направити вас до психіатра або психолога.

  1. Депресія впливає не тільки на людину, яка перебуває у депресії, але й на її родину та друзів.

    Якщо чоловік або дружина перебувають у депресії, він або вона постійно говоритиме про шлюб і стосунки. Пам'ятайте, у голові постійно «проїжджає сміттєвоз» із думками про всі погані речі, які були сказані або зроблені. Дружині або чоловікові часто пред'являються безліч претензій та звинувачень, які довго не озвучувалися. Партнер може раптово дізнатися, що другій половині ніколи не подобалася його зачіска, автомобіль або ціна на будинок, або що вона таємно не любила когось із близьких родичів. Дружина або чоловік депресивної людини почує багато чого про те, що відбувалося роки тому і ніколи не було висловлено. Людину можуть будити серед ночі зі звинуваченнями та скаргами, які можуть тривати годинами. Дружина або чоловік депресивної людини відчуватиме відповідальність за всі невисловлені бажання і може почуватись безсилим, коли партнер у депресії перелічує помилки та нерозуміння, які мали місце за час шлюбу чи стосунків. Навіть якщо всі ці теми вже обговорювалися раніше, партнер усе одно відчуватиме осуд за минулі події.

    Якщо у депресії син або дочка, вони можуть раптово стати вороже налаштованими або намагатимуться дистанціюватися від сім'ї. Через їхній вік більшість їхнього життєвого досвіду пов'язана з родиною, тому ці спогади складають більшу частину їхніх думок. «Сміттєвоз» у такому разі привезе кожну помилку в процесі виховання. Батьки можуть раптово почути все, що було зроблено неправильно в стосунках із дітьми, і навіть дізнатися про почуття, які ніколи раніше не обговорювалися, стосовно братів і сестер. Коли самооцінка знижена стресом і депресією, син або дочка можуть стати особливо відштовхувальними, оскільки вони відчувають, що повинні відкинути батьків, перш ніж ті відкинуть їх. Гнів і ворожість часто настільки сильні, що батьки більше зосереджуються на звинуваченнях і агресії, ніж на депресивному настрої.

    Дорослий син або дочка можуть несподівано почати вибачатися за поведінку в дитинстві, просити вибачення - навіть якщо вони вже самі є батьками. Батьки можуть бути шоковані, дізнавшись, що їхній одружений син або заміжня дочка, перебуваючи у депресії, раптом думають про розлучення.

    Якщо у депресії друг, він чи вона можуть раптово припинити підтримувати вашу дружбу. Перестануть телефонувати, приходити або писати. Якщо ваш друг, який перебуває у депресії, раптом віддає щось дуже цінне для нього або додає вас у заповіт, щоб ви доглядали за його дітьми - будьте пильні! Подібна поведінка часто є частиною суїцидального плану, коли людина у депресії хоче «врегулювати всі справи» перед тим, як піти з життя. У такому випадку варто відверто поговорити з другом і, можливо, навіть супроводити його до офісу фахівця для отримання допомоги. Багатьох клієнтів у депресії привели до фахівців їхні батьки, друзі чи колеги.

    Висновки:

    Депресія, до певної міри, іноді торкається кожного дорослого. Більшість депресивних епізодів триває недовго, і, щойно стрес минає, рівень серотоніну поступово відновлюється. Але коли депресія приходить і залишається, для відновлення вам може знадобитися комплексне професійне лікування. Якщо ви вважаєте, що у вас депресія, зверніться до фахівців. Професіонал зможе порадити психотерапію або медикаментозне лікування. Депресія більше не є загадкою, і з нею можна легко впоратися сучасними методами. Лікування зазвичай недовге і не потребує госпіталізації.

    Джозеф М. Карвер, практикуючий психолог, Портсмут, Огайо

    Вперше опубліковано на сайті Joseph M. Carver, Ph.D. Website